Лядовский монастырь: от первых христиан до наших дней

Здесь, на пограничной территории, где ныне Лядовский скальный мужской монастырь в честь Усекновения главы Пророка, Предтечи и Крестителя Господня Иоанна, были первые христианские поселения в нашей стране, здесь веками шла борьба за Православие, здесь и сегодня бережно хранят христианские традиции нашего народа.

Расположен Лядовский скальный мужской монастырь в 10 километрах от Могилев-Подольского на берегу Днестра, который на этом участке разделяет Украину и Молдову. Монастырь обосновался в скалах на высоте более 150 метров над рекой, пограничные дозоры патрулируют береговую линию под ним. Рядом, в низине, раскинулось село Лядова – одно из древнейших поселений на территории Украины.

В прошлом году Лядовский монастырь отметил свое 1000-летие – основан он преподобным Антонием Печерским. В 1013 году, по пути следования со Святой горы Афон в Киев, преподобный высек в скале келью, которая сохранилась на века. Келья Антония, похожая на афонскую пещеру, особенно почитается в обители, как и святой источник имени преподобного.

Однако, есть основания предполагать, что христианские поселения в этих местах существовали еще до прихода преподобного Антония.

Духовная связь веков

– Есть версия, что еще при иконоборческой ереси, возникшей в Византии в VIII веке, монахи, которые остались почитателями икон, уходили в наши края и подвизались здесь в пещерах. Они поднимались по Днестру, по которому проходил торговый путь, и селились в этих местах, – рассказывает настоятель Лядовского Усекновенского скального мужского монастыря архимандрит Антоний (Нетребин). – И когда сюда пришли первые монахи, они уже нашли здесь христианские храмы, возможно, была тут и община христианская. Так в число братии вошли и те христиане, которые уже жили на территории сегодняшней Лядовы.

Но многие полагают, что на территории будущего Лядовского монастыря селились даже первые христиане – они свободно могли переходить Днестр. В те годы здесь не проходило никаких государственных границ, территории современных Молдовы и Румынии тогда принадлежали Римской империи.

– Годом основания монастыря мы считаем 1013 год, когда в эти места пришел преподобный Антоний Печерский. И в своей преемственности мы отталкиваемся от этой даты, – говорит о. Антоний. – А связь между первыми христианами и монастырем, конечно, есть и, в первую очередь, духовная – через Церковь, через Бога.

Пещер в скалах над Днестром много: есть и природные, но, в основном, искусственно созданные – выдолбленные в меловой породе. Все они были приспособлены к жилью, в древние времена в пещерах жили не только монахи. Активизировавшиеся в Украине в последние годы поклонники дохристианских культов настаивают на том, что пещеры эти созданы язычниками.

– Вполне и такое возможно, тут ничего удивительного нет, – говорит настоятель Лядовского монастыря. – Многие христианские храмы создавались на месте языческих капищ. Так что не исключена и такая версия.

Древности под ногами

По мнению настоятеля Лядовского монастыря, о том, что происходило в этих краях в первом тысячелетии н.э., можно сказать мало определённого, в основном — теории, предположения и догадки. В начале ХХ века здесь работала археологическая экспедиция, возглавляемая профессором Антоновичем. Были найдены знаки и изображения, идентичные тем, которые есть в римских катакомбах. Такие находки археологов – серьезный источник, подтверждающий, что в этих местах проживали первые христиане.

А уже в 2012 году археологи нашли на территории монастыря римские и византийские монеты, черепки с орлами, предметы эпохи Трипольской культуры. Руководитель археологической экспедиции, старший научный сотрудник НАН Украины Лариса Виногродская утверждает: раскопки предоставили доказательства, что христианство пришло на Лядовские скалы за пять веков до основания здесь монастыря.

Местные жители время от времени находят разные мелкие древности прямо у себя под ногами, к таким находкам здесь уже привыкли, не удивляются им.

– Торговый путь по Днестру существовал долгое время, хотя и перекрывался иногда из-за набегов кочевников. Греки имели свободный доступ к нашей территории, и неизвестно, когда они могли оставить эти артефакты, – говорит о. Антоний. – Но монашеская жизнь здесь существовала и до основания монастыря.

Наглядная история Православия

За свою 1000-летнюю историю Лядовский монастырь пережил много эпохальных событий, знал периоды расцвета и запустения – его разрушали татары и турки, захватывали греко-католики, закрывали во времена СССР.

По преданию, именно монахи Лядовского монастыря игумен Павел и иеромонах Никифор привезли в Москву царю Алексею Михайловичу грамоту Богдана Хмельницкого с просьбой заступиться за Украину и ее запорожских казаков.

С середины XIX века Лядовский монастырь стал одним из крупных духовных центров Подолья. А в 1938 году монастырь взорвали из стратегических соображений – тогда по Днестру проходила граница с Румынией, вступившей в фашистский альянс, и на месте обители появились дзоты линии обороны…

Возрождение монастыря началось в 1998 году, когда сюда пришли монахи из Почаевской Лавры. Игуменом назначили иеромонаха Антония, которому тогда было чуть более 20 лет. Сначала, как и древние монахи, братия монастыря жила в пещерах, но постепенно монастырь стал отстраиваться.

Построен братский корпус с храмом на честь иконы Божией Матери «Отрада и утешение» — список этой святыни подарен Лядовскому монастырю настоятелем Ватопедского монастыря архимандритом Ефремом. Реставрируется храм на честь преподобного Антония, построена новая колокольня на месте взорванной, ведутся восстановительные работы в Усекновенском и Параскеевском храмах обители.

Отстраивается Лядовский монастырь в древнем византийском стиле: каменная кладка, резьба, мозаика. Надо отметить, что возрождается обитель в невероятно трудных условиях – большинство работ приходится выполнять вручную, для строительной техники просто нет подъездных путей. Однако к своему 1000-летию Лядовский монастырь заметно преобразился – много построено, много сделано. Довольны и жители села Лядова — теперь у них есть хорошая дорога и благоустроенная территория на берегу Днестра.

Древняя пещерная пустынь

С 2008 года в Виннице действует подворье Лядовского монастыря с храмом на честь преподобномученицы Феодосии. С 2010 года возрождена традиция проведения под покровительством монастыря православной Лядовской ярмарки, приуроченной к престольному празднику обители – Усекновению главы Пророка, Предтечи и Крестителя Господня Иоанна. Как и столетие назад, ярмарка проводится на берегу Днестра под монастырской горой и собирает тысячи посетителей.

А в 2014 году, по благословению архиепископа Могилев-Подольского и Шаргородского Агапита, Лядовский монастырь возрождает пещерную пустынь на честь Семи отроков Эфесских. В этой древней пустыни, находящейся на берегу Днестра рядом с селом Оксанивка, Ямпольского района, когда-то жили отшельники – возможно и первые христиане, и те, кто бежал от иконоборческой ереси. Теперь здесь будет скит Лядовского монастыря.

Как рассказал о. Антоний, пещеры в пустыни весьма примечательные – есть остатки пещерного храма, монашеские кельи и кельи для паломников. Лядовский монастырь строит здесь часовню и иконную лавку, облагораживает территорию. Летом нынешнего года братия монастыря жила в пустыни и располагалась в палатках.

– Житие Семи отроков Эфесских актуально для нашего времени и укрепляет людей в вере, – говорит архимандрит Антоний. – Со следующего года мы хотим организовать паломничество в эту пещерную пустынь.

Семь отроков Эфесских – христианские мученики, которые были заживо замурованы в пещере. Но по Божьей воле они не умерли, а уснули и проспали там несколько веков. Пробудились отроки, когда появились еретики, отвергавшие воскресение мёртвых во время Второго пришествия. Через пробуждение отроков от многовекового сна, Господь открывает Церкви тайну воскресения мёртвых. Во времена сомнений это чудо способствовало укреплению веры в воскресение плоти.

Как на передовой

– В духовном плане у нас монастырь необычный, – говорит настоятель Лядовского монастыря о. Антоний. – Как на Афоне присутствует видимая Божия помощь, но при этом происходят искушения и бесовские наваждения, так и в нашем монастыре присутствует что-то похожее. Видимо, где есть благодать, там и сила бесовская тоже действует. Как на передовой: и одни, и другие – идет борьба. Это сказывается на нас, на насельниках монастыря – приходится усугублять свои молитвы. Но ощущается, что монастырь непростой – не такой, как другие монастыри. В других монастырях, возможно, не меньше духовная брань идет. Но у нас это ощущается необычно сильно.

А вот на границе в территориальном плане сегодня насельники Лядовского монастыря себя не чувствуют, потому что Молдова – православная страна. На престольные праздники в обитель всегда приезжают священники и игуменьи монастырей из Молдовы, на 1000-летие монастырь посетил владыка Никодим, епископ Единецкий и Бричанский. Приезжают и паломники из соседней страны. Вот тогда на пограничном пункте могут возникать небольшие сложности, если проверка паспортов занимает много времени, и паломники опаздывают на богослужения в монастырь. Батюшка говорит, что звонит, просит ускорить досмотр.

Нынешняя политическая ситуация, по мнению о. Антония, в целом, не поменяла отношение местного населения к Лядовскому монастырю. Как и ранее, обитель остается духовным центром региона.

– Инцидентов пока нет, хотя разговоры разные сейчас ходят, – говорит о. Антоний. – У людей совершенно различное отношение сформировалось: одни – за московский патриархат, другие – за киевский. Слава Богу, что Господь дает части людей мудрость понимать, что реальных поводов для войны нет, что Россия – славянская, братская страна – ближе нам, чем Америка и Европа. Идет идеологическая война и дезинформация со всех сторон. Однако у нас пока ничего не поменялось – предвзятого отношения к монастырю нет.

mmet

Лядовский скальный монастырь расположен у Днестра, на границе Украины с Молдавией. Считается, что монастырь основан в 1013 г. Соответственно через 3 года намечается большой праздник и под это дело развернуты восстановительно-строительные работы
Дорога в село Лядова не самая лучшая, из достопримечательностей, не считая монастыря, только действующая погранзастава
Вода в Днестре очень мутная и холодная, поэтому местные жители даже в жару балуются только рыбалкой
А на скалах высокого берега уютно разместился монастырь. Сейчас к нему можно добраться по тропинке снизу, либо по очень крутой тропинке сверху. Но к юбилею построят культурную лестницу, чтобы важные лица не утруждали себя почем зря
По преданию, в 1013 году преподобный Антоний Печерский, возвращаясь с Афона, где он принял пострижение, в Киев, где он основал ныне знаменитую Киево-Печерскую лавру, восхищенный красотой природы устроил здесь пещерный скит. Позже к нему присоединились и другие монахи. Так возник пещерный монастырь
Мало кому известно, что первыми послами Богдана Хмельницкого к российскому царю Алексею Михайловичу были игумен Лядовского монастыря Павел с монахами
Советская власть монастырь взорвала. Как всегда в таких случаях, ходят легенды, что подрывники то-ли погибли еще при взрыве, то-ли вскоре их постигла нехорошая участь. Все постройки монастыря, готовящегося отметить скоро тысячелетие, едва-ли старше десяти лет. От древностей сохранились лишь некоторые пещеры, немного утвари, да надписи на стенах (поговаривают, что здесь приложился даже известный любитель коротких посланий — Николай II)
В 1998 году сюда вернулись монахи. В настоящее время продолжается активное строительство
Автомобильной дороги к монастырю нет и все стройматериалы приходиться спускать по специальным настилам и т.п. Да еще задерживают зарплату!
В ходе работ, буквально за день до нашего приезда, рабочие наткнулись на священные кости (см. углубление на полу слева)
Найденные кости перенесли в костницу — самую дальнюю пещеру, где в абсолютной темноте, освещаемой только свечами, вдоль стены красиво расставлены черепа и кости монахов. Какими-то неведомыми способами некоторые останки даже удалось идентифицировать
Ходят слухи, что перед приходом большевиков-безбожников местные жители и служители монастыря попытались спасти колокола и для это решили переправить их на другой берег Днестра, в Румынию по веревке. Но веревка оборвалась и колокола поселились с рыбами. Сейчас же под звонницу роскошно приспособлены остатки ацетиленовых баллонов и железнодорожный рельс
Основной монашеский дом выстроен 5 лет назад в довольно скверном стиле, но прилично обустроен. С трассы открывается роскошный вид
Служительница монастыря в перерывах между стирками поведала нам историю монастыря и показала путь к роскошному роднику, который в жару пришелся как нельзя кстати
Неизвестный художник запечатлел (или пофантазировал) для нас вид на монастырь в древности

Метки: Днестр, Украина, монастырь, природа, путешествия, руины, фото

Лядівський скельний чоловічий монастир

Лядовський Усікновенський скельний чоловічий монастир

Настоятель — ігумен Антоній (НЕТРЕБІН)

Священослужителі обителі:

ієрей Олександр ЛАПКО

ієромонах Пафнутій КРУПНИК (Володимир Микол.)

ієромонах Іосиф МОТОРНИЙ

ієродиякон Лонгін (СУЩИК)

Престольні свята Лядовської обителі:

11 вересня — Усікновення глави Пророка, Предтечі і Хрестителя Господнього Іоанна
10 листопада — Святої великомучениці Параскеви, нареченої П’ятницею
3 лютого — Ікони Божої Матері, іменованої «Відрада і Втіха»
23 липня — Преподобного Антонія Печерського

Адреса монастиря:

24025, с. Лядова,
Могилів-Подільський район
Вінницька область, Україна
тел.: +38 067 430 78 69
Реквізити:
Могилів-Подільський
ТВБВКБ «Приватбанк»
МФО 302689
р/р 26006055300075
код 26286270
Монастир має готель для розміщення паломників.
тел.: +38 096 450 32 17

Лядовський Усікновенський скельний чоловічий монастир знаходиться на лівому березі Дністра, на кордоні з Молдовою. Неподалік у Дністер впадає маленька річка Лядава, поряд з якою розташоване село з однойменною назвою. Лядовський Усікновенський скельний чоловічий монастир — один із найдавніших в Україні. Заснований він у 1013 році родоначальником руського чернецтва преподобним Антонієм Печерським на його шляху зі святої гори Афон до Києва. Історики називають Лядовську обитель дивним пам’ятником загадкового минулого, і відзначають його духовну і культурну значимість протягом більш ніж 1000-річної історії Православ’я на нашій землі.

Заклик Гласу небесного
Під час князювання Великого Рівноапостольного князя Володимира — Хрестителя Русі, у мальовничі скельні місця на лівобережжі Дністра прийшов один його сподвижник, який підтримував князівську владу Києва і обраний нею християнський шлях. Звали його Антоній, а до цього, в миру — Антипа. Саме з його ім’ям, а також зі справами насельників-іконопоклонників, які були у візантійській імперії в ролі гнаних прочан, і, залишаючись православними, проникали все більше на північ, де і селилися в печерах, пов’язана історія Лядовського монастиря. На Святому Афоні, в монастирі Есфігмен, молодий Антипа прийняв чернечий постриг з ім’ям Антоній. У 1013 році на зворотному шляху до Русі, «з афонських гір в святий град Київ», Антоній відчув заклик «Гласу небесного» і зупинився у лядовському благодатному краї. У той час по Дністру проходив один з найбільш безпечних торгових шляхів до Скандинавських країн, Галицьких князівств і Візантійської імперії.

Келія і храми
Чернець Антоній оселився в скельних печерах, де висік собі келію, яка і сьогодні носить його ім’я. Це місце є особливо шанованим у Лядовському монастирі. Келія залишається незмінною протягом останнього тисячоліття. За своїми розмірами вона ідентична тій афонській печері, з якої і розпочав своє чернече житіє Преподобний Антоній. Збереглися також печери, кістниці і печерні храми, висічені у скелі ченцями багато століть тому.

Перший і головний печерний храм Лядовського монастиря присвячений в ім’я Усікновення глави Іоанна Предтечі. Із зовнішнього боку цього храму височить величезний монумент — неотесана брила вапняку, яка зверху до низу покрита численними стародавніми написами на різних мовах і різними емблематичного зображеннями, що робилися відвідувачами і паломниками цього монастиря. Це можна вважати єдиним відомим нам древнє монастирським літописом, що зберігся до наших днів. Внизу під храмом і ліворуч від нього також збереглися древні крипти-кістниці. Другий храм з’єднаний з першим переходом в товщі крейдяної скелі, і присвячений на честь Святої великомучениці Параскеви нареченої П’ятницею. Третій храм був створений у пам’ять самого засновника цього монастиря, преподобного Антонія, і знаходиться поряд з келією преподобного, з’єднуючись з нею печерним переходом.

Грамота гетьмана

Татаро-монголи контролювали лядовські скелясті береги у ХІІІ-ХІV століттях. Орди вимітали із храмів все найцінніше. Скориставшись цим, римо-католицька церква, яка сподівалася підкорити західні руські князівства своєму впливу, відкрито обіцяла всебічну підтримку в боротьбі з татаро-монголами і навіть королівський титул за перехід у католицьку віру.
З кінця ХІV ст. цей край на довгі століття, аж до кінця ХVІІІ ст., став входити до складу Польського королівства і Великого князівства Литовського. У цей період Лядовський монастир переживає незвичайні часи. Всі згадані події, звичайно, в тій чи іншій мірі мали відношення до позиції духовенства та братії. Адже там, у печерах, звучало благословення козакам. А ченці ігумен Павло та ієромонах Никифор, які користувалися особливою прихильністю Богдана Хмельницького, передали від гетьмана грамоту патріарху Паїсію, а на словах — і прохання до царя Олексія Михайловича вступитися за Україну і її запорізьких козаків. Під час двадцятисемирічного панування тут турків майже у всіх монастирях Подністров’я життя знову завмерло, осиротіли і Лядовські церкви. Втім, на відвойованих у турків в кінці ХVІІ ст. територіях церковне життя отримало новий імпульс у розвитку. Лядовська обитель пам’ятає також, як на початку ХVІІІ ст., протягом декількох десятиліть, в ній — зовсім збіднілій, перебували греко-католики. Після входження Поділля до складу Російської імперії Лядовський монастир знову повернувся до Православ’я.

Джерело і хрест
Предметом особливого поклоніння православних віруючих на монастирській горі і в лядовських храмах знову стали дві святині. Перша — кам’яний хрест для позначення, що це територія монастирська, знаходиться під захистом Божим. Другою святинею є старовинна, надзвичайно шанована ікона Усікновення чесної глави Хрестителя Господнього Іоанна. Вона з давніх часів вважалася чудотворною. І можна було чути, що чудодійною силою володіють не тільки ікони, мощі, але й джерела цілющої води. Тут кожен з місцевих покаже старовинне Антонієве джерело, яке століттями напувало і зцілювало паломників монастиря. Невипадково вважається справедливим порівнювати властивості води цього джерела, з водою з колодязя Антонія, який преподобний власноруч заклав і на території Печерського монастиря в Києві в тому ж ХІ ст.

Благополучне життя

А тим часом у Лядово церква жила єдиним життям зі своїми парафіянами. З 45-х років ХІХ ст. два лядовських священнослужителя — Григорій Янковський та Володимир Стефановський, внесли значний вклад не тільки в розвиток душепастирської, а й просвітницько-освітньої справи у своєму краї. Саме тоді Лядовський монастир став перетворюватися в помітний господарський центр Поділля. Лядовському церковного приходу належало понад 50 десятин землі в долині біля Дністра, особливу економічну значимість придбали знамениті Лядовські ярмарки, які щорічно проводилися під покровительством Лядовської обителі в її головне престольне свято — Усікновення глави Пророка, Предтечі і Хрестителя Господня Іоанна. Але попереду всіх чекали перша світова війна і більшовицький жовтневий переворот 1917 року.

Знищення обителі
У 1938 році по Дністру проходив кордон із Румунією. Під командуванням генерала Карбишева тут будувалася секретна лінія оборони. Один з дзотів, згідно з планом, розташували біля підніжжя монастиря. Радянська влада, яка оголосила парафіян ворогами народу і контрабандистами, наказала підірвати монастир. За словами місцевих жителів, підривник, який закладав вибухівку, чув у храмі ангельський спів, але це його не зупинило. Церкви і дзвіниця злетіли в повітря. Сила вибуху була такою, що частину купола церкви Іоанна Предтечі люди бачили в Дністрі. У річці ж, за свідченням очевидців, опинився і головний дзвін Лядовського монастиря.Знищені були також всі прибудови: двоповерхова галерея, восьмикупольна церква — добудова до великої і маленької церкви, всі іконостаси, колодязі. Після того варварського дійства частина старовинних книг та ікон, які були в церквах, передали до Слободи-Яришевської церкви, а частину, в тому числі унікальні ікони, написані на цинкових пластинах київським художником Дудкевичем, були розкрадені і безповоротно втрачені. Смертельна кара спіткала підривника — він загинув у кар’єрі від власноруч закладенної вибухівки.

Невидима присутність Бога
Відродження обителі почалося в 1998 році з приходом братії з Почаївської Лаври. Їх поява стала немов знаменням, воскресінням майже через десять століть діянь Преподобного. Ігуменом монастиря був призначений ієромонах Антоній. Він прийшов переповнений прагненням вселити в розчарований у всьому люд, особливо в душі молоді, силу Христової віри.
… Сьогодні тут, на Лядовській горі, як і тисячу років тому, чисте, п’янке повітря, тиша, спокій, і те, що не піддається визначенню у словах — благодать і намоленность. Тут люди задовольняють свої духовні запити через роботу і молитву, отримують душевний спокій, спілкуючись тихенько наодинці з Господом. Тут зовсім інший, особливий світ. Сюди не йдуть шукати славу, а шукають тут смиренномудрості й умиротворіння. Видно, Богу було угодно, щоб це місце залишилося незгасною лампадою на радість прочан і всіх віруючих. Всякого, хто відвідує це місце, вражає дух аскетизму й відчуженості від земної суєти, що панує тут майже тисячоліття. А ті, хто побував на Святій горі Афон у Греції, стверджують, що Лядовский скельний монастир воістину — Подільський Афон!
«Це і є невидима присутність Бога в ділах людських», — говорить ігумен Антоній. У 2013 році, коли святкуватиметься 1000-річчя Лядовського монастиря, він може з’явитися відродженим у повній своїй красі.

Ікона Божої матері «Відрада і втіха»
Обитель має великий дар і милість Цариці Небесної. Це — ікона Божої матері «Відрада і втіха» (образ якої знаходиться на св. Горі Афон), подарована архімандритом Єфремом, ігуменом Святої обителі Ватопедської. Лік Богоматері цієї ікони висловлює милосердя і любов, погляд Її дихає лагідністю і милосердям. Але не таким є обличчя Божественного Немовляти, воно грізне; рух гніву помітно в усіх рисах, погляд сповнений строгості і невблаганного суду. Про цю іконі зберігається таке сказання: 21 січня 807 року зграя розбійників підступила до Афонської гори з наміром на світанку, як тільки розчиняться ворота Ватопедського монастиря, увірватися всередину, перебити ченців і розграбувати монастирське майно. Розбійники сховалися на березі в прилеглих до монастиря чагарниках. Але хранителька Св. Гори, Пресвята Богородиця, не допустила відбутися злочинницькому задуму. На наступний день після утрені, коли вся братія розійшлася по своїх келіях на тимчасовий відпочинок, настоятель цього монастиря залишився в церкві і зайнявся вчиненням свого ранкового правила. Раптом він чує голос від ікони Пресвятої Богородиці: «Не відкривай сьогодні брами обителі, але вийдіть на стіни монастирські і розженіть розбійників». Зніяковів ігумен і звів очі свої на ікону Богоматері, і тоді відкрилося йому разюче диво: він бачить, що образ Богоматері пожвавився, так само як і лик Немовля на Її руках. Одвічне Немовля, простягнувши Свою правицю і закриваючи нею уста Своєї Божественної Матері, звернув на Неї Своє обличчя і сказав: «Ні, Мати Моя, не говори їм цього, нехай вони будуть покарані». Але Богоматір, намагаючись утримати руку Свого Сина і Господа і ухиляючись від Нього направо, знову вимовила дворазово ті ж слова: «Не відкривай сьогодні брами обителі, але вийдіть на стіни монастирські і розженіть розбійників». Вражений жахом, ігумен зараз же зібрав братію і розповів їм все, що сталося. Тоді всі з крайнім подивом помітили, що особа Богоматері і Господа Ісуса і взагалі зображення цієї ікони стали в іншому вигляді проти колишнього, і прославили Промисел і заступання про них Пресвятої Богородиці. Поспішили на монастирські стіни і відбили напад розбійницькій зграї. Відтоді Ватопедська ікона Богоматері стала відомою ще під назвою «Відрада» і «Втіха», і положення осіб Богоматері і Богонемовля залишилося в тому самому вигляді, в якому воно зробилося при триразовому голосі, почутим ігуменом.
Пам’ять ікони Божої матері «Відрада і втіха» святкується 21 січня / 3 лютого.

На честь Ватопедської ікони Божої матері в Лядовській обителі в 2009 році був побудований і освячений храм на третьому поверсі братського корпусу.

Оздоблення храмів в монастирі, іконостаси, кіоти, ікони виготовляються з довговічного матеріалу — каменя і смальти.

Братія монастиря, будівельники, каменотеси і іконописці освоїли мистецтво різьблення по каменю і мозаїку.

Лядовский скальный монастырь

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *